Літературний форум
ПОЕЗІЯ

***

05:06 02.06.2009

***

я неоригінально куплю жовтих квітів жменьку

і спалю собі пальці до вітру морозного

поки ти доростеш до полиці з Булгаковим

поки я доросту ділитися ковдрою.

ЗНАКИ НЕСКІНЧЕННОСТІ...

переможена вісімка

спить нескінченністю -

зв'язує петлями

наші агонії,

нами доведені

від протилежності

просто з нудьги -

не з любові.

паразитуємо

на недосказаних,

на недотраханих

(вибачте) любощах,

ніби світ клином

зійшовся на дражненні:

хто кого вжалить

дужче..

перезакопано

скарб співприсутності...

(варто одразу писати

"знищено",

тільки бракує

і клепки, і мужності)

...на крок чи на два

б л и ж ч е.

ПУНКТИРОМ

нестерпно-пунктирні лінії

на шиї вигризеш іклами.

наївний: гоїтимеш слиною,

зневіреними молитвами.

зумисне щаслива виллюся

на тебе рясною зливою,

востаннє злизавши фокуси

зі спокою під колінами.

тремти: голку виграй ниткою

й нанизуй мене ще ніжною,

ще вчасною, намистинками

пунктиром. нестерпно. влінію.

УСЕ БУДЕ ДОБРЕ

із "усе буде добре" критично зникає кисень -

в беззаконні енергозбережень спішить в нікуди.

істерую, немов заклинання, "все буде..! визнай!"

ми - заручники різних фаз у цій амплітуді

послідовники різних казок, забобонів, прелюдій

деградуємо із недомовок у зайві копання.

у пропорції "менше емоцій - то більше пудри"

забезпечуєш перше, а я інфікуюсь останнім.

із "усе буде добре" критично зникають сенси

і, невірний своїй зневірі, шукаєш привід

як схилити богиню займатись ранковим сексом

безкисневого дня у непафосній безнадії.

ЧОМУ НЕ ТИ

навіть на піаніно твоїх клавіш більше.

і ходять білі. і серце зліва.

і ти дуже теплий у сніг і у зливу,

та я не приїду на цьому тижні.

і кеди у тебе - на вузол охайний

і номер мобільного на майжериму.

вродливий, немов тебе вкрали з картини,

але - я серйозно кажу! - забувай ми.

і ґудзики в тебе пришиті сумлінно

і маєш ТАКІ приголомшливі очі

(що мабуть природа - і та трохи в шоці)

але... ну...

... в цій справі ти зовсім не винний!...

просто я на світанку чорнію дієзом,

не ходжу по зебрах, не в дощ парасолю

але як навчуся складати в бемолі -

то ти віднайдись за колишнім імейлом;)

ЗАЧИНИСЬ

зачинись у моїх ваганнях - спини цей протяг,

що здиратиме замість масок з обличчя шкіру.

я невинно, немов повія, - ковтаю ротом

п'яні сповіді, декоровані під сатиру.

ЗУПИНИ МЕНЕ!! бачиш - вплітаю себе у кокон

депресивних олігофреній і паркінсонів

Захисти: чи щитом з мечем, чи паролем, кодом -

від розпусників, декорованих під масонів

я щоранку шукаю привід, щоб жити далі,

ти щоранку шукаєш привід на перший постріл.

це римується нащось із "Галі купили граблі"...

здається, досить.

***

я хотіла б забути вчора, згадати завтра

і відкритим лишити на ключ шум свого мікрофону -

в ньому на ПМЖ поселилось півморя ...

...варто б -

ти - без куль, я - без приводів -

бавитись по-новОму.

"БЕЗ ТЕБЕ ВКОРОЧЕНО СТІЛЬКИ-ТО ДНІВ"

злизую клей з безпорадної марки -

мовчки ігнорить мої залицяння,

майже благально втикає на букви-

татуювання конвертного бланку.

мну і розрівнюю білу кишеньку -

схованку марно обуквених істин

"без тебе вкорочено стільки-то днів"...

...ти не читаєш листів.

КАПЧИКОВІ СТОСУНКИ

як завше

вдома

немає

вати.

запізно

для зривів.

лягай

їсти.

сьогодні

вкотре

натерло

п'яти.

то знов

прокляни і

втопи їх

в мисці.

поставлю

поближче

свій "41ий"

з твоїм "45им".

нехай

дружать.

в великих

капцях

(як в людях

великих) -

на диво

пристрасні

душі.

УГОРСЬКЕ

краще в'язав би спицями,

аніж отак плів нісенітниці

з фортець простирадел ситцевих

про те, як проскочив митниці…

…як шість санітарів-велетнів -

твоєї любові секьюріті -

за форінти сплавили бюлетні,

втекли з міркувального поверху.

...

де юре лишаюсь у власності.

де факто скоріше скурвлюся…

якщо не дов’яжеш ясності -

сплете нісенітниць публіка.

ЕТЮД

маленький подіум

з долоні лінія

дрижить за Ріхтером

скидає першості

дві злітні смуги

стають вагітними

десятком

герців

півкрихти містики:

окремі постаті

злилися тінями

в єдине озеро

намокли лікті

холодним лоскотом

навшпиньки

з острахом

***

стели під мене матрац

брутального кіно-сну:

в обійми свої - клац! -

і множ на нулі. ну?!

в гримерці мого "Я"

влаштуємо маскарад

не_хворих_на_час для

дисторції кіловаД.

я буду тобі - дрель,

кохана моя стіна!

зпетляти б З петель -

але ж не висіли НА.

нав'язливий suicide

клонованих згубить нас.

спимо наш останній слайд:

стели під мене матрац...

В'ЯЗНІ ТРАМВАЙНОЇ СІТКИ

замикаються кола

трамвайного парку

в нічному депресі

засмічених city -

несхрещені вдосталь

зчиняти паніку...

(мені б зараз - лавку.

сісти.)

...а може вони

ще малечею мріяли

стати кільцем

з олімпійської "квітки",

варті того,

аби бути щасливими...

в'язні

трамвайної

сітки...

ВПЕРТА

встромляєш лезом,

зрізаєш навскіс,

мов тепле масло:

буденно й сонно -

горбатих замків

відростки-башти

множинних "за!" -

дискретним "ПРОТИ!".

відбитки стерто,

і стерто сльози.

мені продати б

усі куплети,

податись в мандри

на сміттєвозі,

щоб тільки втямив:

яка ж я вперта!

ХТО Я?

Хто я? Іскорка, зронена поміж літери.

Я іскра-камікадзе. Готуйте титри.

Хтось зі мною загине, хтось дістане опіки...-

і завершиться врешті цей цикл псевдоготики.

...а мале слоненя - кращий друг бегемотика.

...і мене мабуть візьмуть зніматись в еротику.

...я ненавиджу риму, бо втрачається логіка.

Я іскра без надій розгорітись у вогника.

СКОРО В НУЛЬ

скоро в НУЛЬ бідолашних емоцій резерви

і, мов мамонти, вимруть між пауз слова,

дистрофія роз'їсть вічнозаспані нерви... -

несучасна й немодна бо віра в дива.

маю дозвіл на те, щоби непослідовно.

маю ваду влучати без промаху в душу.

"Безнадійна! ти права, ти невиліковна!" -

вже не вірю в дива... Та й, по суті, не мушу.