Літературний форум
ПОЕЗІЯ

Вороне где-то Бог послал кусочок сыру…

23:29 24.02.2009

Ворона і Лисиця

Вороне где-то Бог послал кусочок сыру…

Іван КРИЛОВ

Історій про Ворону є до біса,

А я вам розповім іще таку:

То ж знов Лисиця бігала по лісі

Й побачила Ворону на кілку.

Як і колись, та в дзьобі сир тримала,

Але співати щось не квапилась пісень,

Бо, мабуть, добре байку ту вже знала

Й не слухала лестивих теревень.

Лисиця теж так просто не відстане.

Про хитрість її, певне, знає всяк:

А ти була – пита Ворону – на Майдані?

І зараз ти – за Ющенка чи як?

Ворона ж, хоч і на Майдані не бувала,

Що багатьом світив немов маяк,

Але плакатів бачила чимало,

Тож впевнено вона сказала: «Так!»

А сир, звичайно, опинився у Лисиці,

Ворона дивиться навколо наче в сні,

У розпачі міркує для годиться:

А що було б, якби сказала «Ні»?

ДОРУЧЕННЯ

Погану новину почули:

У відділку – товариш вмер.

В бою з бандитами від кулі

Загинув міліціонер.

Він вибув з бойового списку.

А як сказати це вдові?

Кому нести трагічну звістку? –

Почали думати живі.

Та до загиблого до хати

Боявся кожен йти чогось,

Але щоб звістку ту сказати,

Одному йти все ж довелось.

Прийшов у відділок невдовзі,

Ще ящик пива у руці.

Питають друзі на порозі:

Як вирішив проблеми ці?

Було не просто, мушу прямо

Сказати. Хоч і не нове:

Остапенка, спитав я даму,

Вдова. Чи тут вона живе?

Вона ж образилась страшенно –

Від слів зів'яла б і трава.

Як тигр накинулась на мене,

Мовляв, яка вона вдова?

Та кінчилось усе красиво,

Платити вийшло їй самій.

Поб'ємося на ящик пива,

Що ви -- вдова! -- сказав я їй.